Низька активність радіоаматорів на діапазоні 136 кГц пояснюється відсутністю відповідної апаратури і антен. Саме антени на цьому діапазоні визначають ефективність роботи радіостанції, так як тут реально використовувати тільки сильно укорочені випромінювачі, мають дуже низький ККД.

В якості експериментальної передавальної антени діапазону 136 кГц була випробувана дротяна антена довжиною 41 м з ємнісний навантаженням на кінці і подовжує котушкою в підставі (рис. 1). Верхній кінець антени був закріплений на дереві на висоті близько 12м над землею (рис. 2). Ємнісна навантаження - п'ять радіально розходяться провідників довжиною 5 м. Вони виготовлені з коаксіального кабелю діаметром 12 мм Звисаючі кінці кабелю треба заізолювати смолою.

Антена діапазону 136 кГц
Рис.1

Противагою в цих експериментах служила металева огорожа навколо домашнього городу.

Провід, що йде до вертикальної частини антени і проходить через віконну раму, - коаксіальний кабель діаметром 12 мм із знятою зовнішньої опліткою.


Рис.2

Ємність антени, виміряна щодо огорожі - противаги, виявилася 260 пф, тобто для налаштування антени в резонанс потрібно подовжуюча котушка з індуктивністю близько 5,26 мГн.

Вона була складена з двох частин - котушок L1' і L1". Котушка L1' намотана на скляній трилітровій банці і містить 120 витків дроту ПЕВ-2 1,0. Довжина намотки - 16 див. Відводи зроблені через кожні 10 витків. Індуктивність котушки - 1,4 мГн. Для її фіксації на банку використовувався паркетний лак. Котушка L1" намотана на пластмасовому відрі діаметром 25 см На довжині 29 см розміщено 180 витків дроту ПЕВ-2 1,0. Індуктивність цієї котушки - 4,8 мГн. Вона підлаштовується короткозамкненим витком із смужки мідної фольги шириною 5 см, підвішеною на капронової нитки (рис. 3).


Рис.3

Для узгодження підсилювача з антеною використовується котушка зв'язку L2, розміщена в нижній частині котушки L1'. Вибір параметрів L2 досить критичний. Максимум антенного струму був отриманий при кількості витків котушки зв'язку L2, що дорівнює 40. Для вимірювання антенного струму був використаний трактор малогабаритний ВЧ вольтметр, включений паралельно провіднику, який йде від котушки L1" до заземлення (рис. 4). Він був включений по довжині проводу 20 див. Активний опір двох включених послідовно котушок, виміряне на постійному струмі, виявилося рівним 4,5 Ом.


Рис.4

Параметри передавальної антени в резонанс виходить досить критичною. Якщо резонанс антени лежить нижче 136 кГц, то, зменшуючи індуктивність котушки L1', підлаштовують антену в резонанс з допомогою плавної зміни індуктивності L1". Якщо резонанс лежить вище, то, навпаки, збільшують індуктивність L1'. Зміна індуктивності L1' слід проводити при відключеному передавачі і обов'язково кінець від L1" необхідно припаювати до L1'. Для індикації налаштування антени корисно використовувати неонову лампу VL1, прикріпивши її скотчем близько середніх витків з внутрішньої сторони банки, на яку намотана котушка L1'. Передавачем в цих експериментах служив генератор низької частоти, включений через УМЗЧ, отдававший на частоті 136 кГц потужність 15 Вт на навантаженні 4 Ом.

Для прийому в діапазоні 136 кГц використаний перебудований радіоприймач "Ішим-003" з встановленим в тракті ПЧ ЭМФ з смугою пропускання 500 Гц. Виявилося, що використовувати передавальну антену на прийом неможливо, так як вхід приймача мав вхідний опір 75 Ом і антена розбудовувалася. Довелося застосувати для прийому окрему персоналізовану магнітну рамкову антену. Вона виконана на дерев'яній хрестовині розмірами 140x140 см і містить 140 м замкнутого на кінцях коаксіального кабелю діаметром 6 мм.

В резонанс антена налаштовується за допомогою будованого конденсатора змінної ємності від старого лампового приймача. Котушка зв'язку - 10 м такого ж кабелю. Бухти скріплені між собою стрічкою.

Антена розташовувалася на вікні, що дозволяло обирати напрямок прийому - від південно-східного до західного. Вона чітко налаштовувалася в резонанс, а при її обертанні виразно відчувалася спрямованість при прийомі грозових розрядів та імпульсних сигналів невідомого походження.

Так як близживущие радіоаматори не мали апаратури і антен на діапазон 136 кГц, була зроблена спроба прийняти власні сигнали. Приймач "Ішим-003" був вивезений на дачу, де сигнали були впевнено прийняті на відстані 20 км. В наступній точці контролю, на відстані 35 км від передавальної антени, вдалося виявити лише дуже слабкий сигнал.

Оскільки антена має хорошу добротність і на кінцях провідників як самої антени, так і її противаг виникає висока ВЧ напруга, то конструкція антени і системи противаг повинна повністю виключати можливість випадкового дотику до неї.

Автор: Ігор Григоров (RK3ZK); Публікація: М. Большаков, rf.atnn.ru

Add comment

Навігація

Інструкції з експлуатації

Copyright © 2019 Електричні принципові схеми.